Tua Palavra

Перша мова Йова: Його проклі́н та плач

|Job 3:1| По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день наро́дження.

|Job 3:2| І Йов заговорив та й сказав:

|Job 3:3| „Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: „Зача́всь чоловік!“

|Job 3:4| Нехай стане цей день темното́ю, нехай Бог з висоти́ не згадає його́, і нехай не являється світло над ним!..

|Job 3:5| Бодай те́мрява й мо́рок його заступи́ли, бодай хмара над ним пробува́ла, бодай те́мнощі денні лякали його́!

|Job 3:6| Оця ніч — бодай те́мність її обгорну́ла, нехай у днях року не буде назва́на вона, хай не вві́йде вона в число місяців!

|Job 3:7| Тож ця ніч нехай буде самі́тна, хай не при́йде до неї співа́ння!

|Job 3:8| Бодай її ті проклина́ли, що день проклинають, що левіята́на ⁵ готові збудити!

|Job 3:9| Хай поте́мніють зо́рі пора́нку її, нехай має надію на світло — й не буде його, і хай вона не побачить тремтя́чих повік зорі ранньої, —

₁₀

|Job 3:10| бо вона не замкнула двере́й нутра ма́тернього, і не сховала стражда́ння з очей моїх!